1. Словник української мови в 11 томах

брехачка

БРЕХА́ЧКА, и, ж., зневажл. Те саме, що бреху́н, бреху́нка.

Паллант і сам був зла брехачка (Котл., І, 1952, 250).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брехачка — бреха́чка іменник жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. брехачка — -и. Жін. до брехач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брехачка — БРЕХА́ЧКА, и, ж., зневажл. Те саме, що бреху́нка. Та було ж її [Гелену] прикопати за тисячу верств.., оту перелюбницю, ту брехачку (Л. Костенко). Словник української мови у 20 томах
  4. брехачка — див. балакучий; брехливий; рот Словник синонімів Вусика
  5. брехачка — Бреха́чка, -чки, -чці; -ха́чки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. брехачка — Брехачка, -ки 1) об. Лгунъ, лгунишка, лгунья. А всі дівки як панянки, лиш одна брехачка. Гол. IV. 445. Старая собачка панськая брехачка. Котл. Ен. VI. 16. 2) ж. раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29. Словник української мови Грінченка