1. Словник української мови в 11 томах

бришкати

БРИ́ШКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Поводитися чванливо; чванитися, задаватися.

Голову змінили, щоб не бришкав, що "ось ми то!.." (Кв.-Осн., II, 1956, 305);

[Xрапко:] Правду кажучи, що з того, що ти будеш бришкати та вгору нестись (Мирний, V, 1955, 173).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бришкати — бри́шкати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. бришкати — -аю, -аєш, недок., розм. Поводитися чванливо; чванитися, задаватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бришкати — БРИ́ШКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Поводитися чванливо; чванитися, задаватися. Голову змінили, щоб не бришкав, що “ось ми то!..” (Г. Квітка-Основ'яненко); [Храпко:] Правду кажучи, що з того, що ти будеш бришкати та вгору нестись (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. бришкати — див. чванитися Словник синонімів Вусика
  5. бришкати — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  6. бришкати — Бришкати, -каю, -єш гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Мир. Пов. II. 118. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Аѳ. Тогді вже ніколи було гуляти та бришкати. Федьк. Словник української мови Грінченка