булькіт
БУ́ЛЬКІТ, коту, ч. Дія за знач. бу́лькати, булькота́ти 1 і звуки, утворювані цією дією.
Усе це, з плачем, викрикнула Малайка Андрієві в спину при булькоті горнятка (Коцюб., II, 1955, 22);
Талі й дощові води з шумом, шипінням і дзвінким булькотом поспішали до річки (Коз., Гарячі руки, 1960, 23).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- булькіт — бу́лькіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- булькіт — -коту, ч. Дія за знач. булькати, булькотати 1) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- булькіт — БУ́ЛЬКІТ, коту, ч. Дія за знач. бу́лькати, булькота́ти 1 і звуки, утворювані цією дією. Усе це з плачем викрикнула Маланка Андрієві в спину при булькоті горнятка (М. Коцюбинський); Талі й дощові води з шумом, шипінням і дзвінким булькотом поспішали до річки (В. Козаченко). Словник української мови у 20 томах
- булькіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
- булькіт — Бу́лькіт, -коту, -тові, в -коті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- булькіт — Булькіт, -коту м. Клокотаніе. Словник української мови Грінченка