1. Словник української мови в 11 томах

бунтівничий

БУНТІВНИ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що бунтівни́цький.

— Ви скажіть сьому зухвальцю… Коли він складання віршів Бунтівничих не покине. То в тюрму його закину (Л. Укр., I, 1951, 384);

*Образно. Де над полками сонце бунтівниче. Над танками пожарів ожеред — Там битва йде (Мал., II, 1956, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунтівничий — бунтівни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бунтівничий — -а, -е. Те саме, що бунтівницький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бунтівничий — БУНТІВНИ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що бунтівни́цький. – Ви скажіть сьому зухвальцю... Коли він складання віршів Бунтівничих не покине, То в тюрму його закину (Леся Українка); * Образно. Де над полками сонце бунтівниче, Над танками пожарів ожеред – Там битва йде (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
  4. бунтівничий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  5. бунтівничий — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. бунтівничий — Бунтівни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)