буремний
БУРЕ́МНИЙ, а, е.
1. Прикм. до бу́ря 1; який буває під час бурі.
Не заспокоювались стривожені думи, як не може одразу заспокоїтись море, розбурхане буремними вітрами (Шиян, Баланда, 1957, 168);
// З бурею бурями.
Минала довга, виснажлива буремна ніч (Гур., Друзі.., 1959, 114);
// Неспокійний, розбурханий (про море, річку і т. ін.).
За галявиною вдалині ще вищі шереги відрогів, які нагадують буремне море, що в пориві піднялось до самого неба і раптом закам’яніло (Воронько, Казка.., 1957, 3).
2. перен. Сповнений подій, тривог, хвилювань.
— Тут пройшло моє босоноге дитинство і моя буремна юність (Довж., Зач. Десна, 1957, 523);
Наближався буремний 1917 рік (Цюпа, Україна.., 1960, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буремний — буре́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- буремний — Буряний, бурхливий, буревійний; (час) неспокійний, розбурханий, тривожний; (океан) клекотливий. Словник синонімів Караванського
- буремний — -а, -е. 1》 Те саме, що буряний. || Неспокійний, розбурханий (про море, річку і т. ін.). 2》 перен. Сповнений подій, тривог, хвилювань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буремний — БУРЕ́МНИЙ, а, е. 1. Прикм. до бу́ря 1; який буває під час бурі. І радісним буремним громом спадають з неба блискавиці (В. Стус); Не заспокоювались стривожені думи, як не може одразу заспокоїтись море, розбурхане буремними вітрами (А. Словник української мови у 20 томах
- буремний — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови