1. Словник української мови в 11 томах

бурунити

БУРУ́НИТИ, ить, недок., рідко.

1. перех. Здіймати на воді хвилі, буруни; хвилювати.

— Вітер шугав, як навіжений, бурунив воду і сіяв густим холодним дощем (Ткач, Жди…, 1959, 32).

2. неперех. Здійматися хвилями, бурунами.

Внизу сирени рев і море бурунить (Тич., Вибр., 1945, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурунити — буру́нити дієслово недоконаного виду безос., рідко Орфографічний словник української мови
  2. бурунити — -ить, недок., рідко. 1》 перех. Здіймати на воді хвилі, буруни; хвилювати. 2》 неперех. Здійматися хвилями, бурунами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурунити — БУРУ́НИТИ, ить, недок. 1. що і без дод. Здіймати на воді хвилі, буруни; хвилювати. – Вітер шугав, як навіжений, бурунив воду і сіяв густим холодним дощем (Д. Ткач); * Образно. – Знаю, знаю, де в молодих хлопців бурунить! – весело підхопив слідчий (О. Словник української мови у 20 томах
  4. бурунити — ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИ рідше, БУРУ́НИТИ рідше, БУРУ́НИТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови