бухи
БУХИ́, виг.
1. Звуконаслідування на означення сильного кашлю.
Ще з Америки привіз батько до хати тяжкий кашель у грудях. Такий сухий та задушливий, що не давав нам спати по ночах. Бухи та бухи, від смеркання до ранку (Козл., Сонце.., 1957, 50).
2. розм. Уживається як присудок за знач. бухи́кати.
— Слабий був, небога.. Все — "кихи та бухи", а далі й умер (Григ., Вибр., 1959, 29).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бухи — виг. 1》 Звуконаслідування на означення сильного кашлю. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. бухикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бухи — БУХИ́, виг. 1. Звуконаслідування на означення кашлю, перев. сильного. Ще з Америки привіз батько до хати тяжкий кашель у грудях. Такий сухий та задушливий, що не давав нам спати по ночах – бухи та бухи (П. Козланюк). 2. розм. Словник української мови у 20 томах