1. Словник української мови в 11 томах

бухнути

БУ́ХНУТИ, ну, неш, док.

1. перех. і неперех. Однокр. до бу́хати.

Глухо бухнули гранати, задрижали береги (Воронько, Три покоління, 1950, 20);

Подушка знов бухнула по спині крайнього старого священика (Н.-Лев., III, 1956, 117);

У клубах морозної пари, що бухнула до покою, стояв возний (Фр., IV, 1950, 291);

Хвиля бухнула через двері в хату і вдарила в стіни (Коцюб., II, 1955, 87).

2. перех., розм. Линути багато чого-небудь.

Євгенію мовби води холодної бухнув у лице [селянин] (Фр., VII, 1951, 255);

— Води з цебер бухнула в муку і перевела мені увесь запас (Стельмах, Хліб.., 1959, 236);

// Витратити на що-небудь, вкласти дуже багато грошей у щось.

Більше як 10 000 бухнув я в нього [у титул] (Фр., III, 1950, 194).

3. неперех., розм. Важко впасти.

Сусідка трохи не бухнула в воду (Н.-Лев., II, 1956, 391);

Влетіли старі Тимкові і бухнули комісарові до ніг (Фр., III, 1950, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бухнути — бу́хнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. бухнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до бухати. 2》 перех., розм. Кинути багато чого-небудь. || Витратити на що-небудь, вкласти дуже багато грошей у щось. 3》 неперех., розм. Важко впасти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бухнути — БУ́ХНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до бу́хати. Глухо бухнули гранати, задрижали береги (П. Воронько); Бухнуло серце, гаряче вдарило в голову (А. Дімаров); Подушка знов бухнула по спині крайнього старого священика (І. Словник української мови у 20 томах
  4. бухнути — (-ну, -неш) мол., жрм. Випити спиртного. Старий, ну, ти вибач, ну, бухнув я трохи забагато <...> (Ю. Покальчук, Те, що на споді); <...> Сергій міг збрехати дружині, що йде на роботу, щоб бухнути з Семом (В. Діброва, Збіговиська). БСРЖ, 84. Словник жарґонної лексики української мови
  5. бухнути — див. падати Словник синонімів Вусика
  6. бухнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. бухнути — Бухнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ бухати. 1) Ударить. 2) Упасть, свалиться. Він бухнув додолу. Драг. 135. 3) Выстрѣлить. Бухнула рушниця. Рудан. І. 60. 4) Вспыхнуть. То бухне, то згасне. Вінок. 36. Словник української мови Грінченка