бідар
БІДА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що бідня́к.
Колись бідарі ішли в грабарі, а тепер живуть у добрі (Укр.. присл.., 1955, 376);
З сивої давнини чувся стогін поневоленого бідаря, який продавав свої працьовиті руки багатим, а собі ледве заробляв на шматок чорного хліба (Кучер, Дорога.., 1958, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідар — біда́р іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- бідар — І БІДАК , злидень, злидар, бідака, горопаха, бідняк, незаможник, харпак, г. капцан, сарака, зн. голодранець, безштанько; (вартий жалю) бідолаха, бідолашка, сердега, неборака, бідачисько, бідаха, нетяга, сірома, сіромаха. Словник синонімів Караванського
- бідар — -я, ч., розм. Те саме, що бідняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бідар — БІДА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що бідня́к. Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті? Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- бідар — див. бідний Словник синонімів Вусика
- бідар — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл. Словник синонімів української мови
- бідар — Біда́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -дарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)