1. Словник української мови в 11 томах

бідка

БІ́ДКА, и, ж. Зменш. до біда́².

Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою (Н.-Лев., II, 1956, 204);

Микола Іванович — секретар райпарткому, носиться по селах на двоколісній бідці (Коз., Вибр., 1947, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідка — бі́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бідка — -и, ж. Зменш. до біда II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бідка — БІ́ДКА, и, ж. Зменш. до біда́2. Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. бідка — див. біда Словник синонімів Вусика
  5. бідка — ДВОКО́ЛКА (візок на двох колесах), БІДА́, БІДА́РКА, БІ́ДКА розм. Уже дві години Милантій, заховавши бідарку у вибалку, чекав Настуню. Час від часу вилазив на двоколку і, приклавши руку до лоба, вдивлявся на дорогу (М. Словник синонімів української мови
  6. бідка — Бідка, -ки ж. 1) ум. отъ біда. 2) Телѣжка о двухъ колесахъ. Запріг бідку. Грин. II. 331. Словник української мови Грінченка