білячий
БІ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до бі́лка.
Російські купці привозили на Україну хутро (соболеве.., біляче, рідше — горностаєве та ін.) (Іст. УРСР, І, 1953, 126).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білячий — бі́лячий прикметник від: бі́лка Орфографічний словник української мови
- білячий — -а, -е. Прикм. до білка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білячий — БІ́ЛЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до бі́лка. Російські купці привозили в Україну хутро (соболеве, біляче, рідше – горностаєве та ін.) (з наук. літ.). 2. у знач. ім. бі́лячі, чих, мн. Словник української мови у 20 томах
- білячий — Білячий, -а, -е Бѣличій. Білячий хвостик. О. 1862. ѴІІІ. 33. Словник української мови Грінченка