бітуми

БІ́ТУМИ, ів,мн. (одн. бі́тум, у, ч.). Назва різноманітних вуглеводневих смолистих в’яжучих речовин.

В природі зустрічаються бітуми в газоподібному, рідкому і твердому станах (Нафта.., 1951, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бітуми — Битумы — bitumens — Bitumen — 1) Мінеральні комплекси (горючі органічні речовини), що складаються з вуглеводнів, утворилися з білкових і жирових речовин нижчих організмів. Гірничий енциклопедичний словник
  2. бітуми — -ів, мн. Загальна назва природних речовин, що складаються з Карбону, Гідрогену, Оксигену, Нітрогену та Сульфуру і розчиняються в органічних рідинах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бітуми — Смолокопалини Словник чужослів Павло Штепа
  4. бітуми — БІ́ТУМИ, ів, мн. (одн. бі́тум, у, ч.). Загальна назва різноманітних (природних чи штучних) вуглеводневих смолистих в'яжучих речовин. У природі трапляються бітуми в газоподібному, рідкому і твердому станах (з наук. літ.); Лава вулканна нестерпного бітуму. Бурхає полум'я. Валує дим (І. Драч). Словник української мови у 20 томах
  5. бітуми — бі́туми (від лат. bitumen – смола) природні (нафта, озокерит, асфальт) і штучно одержані (продукти переробки нафти й кам’яного вугілля) тверді пластичні або в’язкі суміші вуглеводнів і їхніх похідних. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. бітуми — Мінеральні речовини органічного походження, суміш високомолекулярних вуглеводнів; до б. належать: нафта, природний газ, асфальт, озокерит; отримують штучно (напр., вугільні смоли, пак). Універсальний словник-енциклопедія