вагонетка
ВАГОНЕ́ТКА, и, ж. Невеликий відкритий вагон для перевезення вантажу по вузькоколійних залізницях і підвісних дорогах (звичайно на території або в районі якого-небудь промислового підприємства).
Він бачив себе коло вагонеток з цукром (Коцюб., II, 1955, 7);
— Ви тільки глянули б, що робилося, як видали на-гора першу вагонетку руди (Ткач, Крута хвиля, 1956, 78);
Повільно снували вагонетки з механізмами (Кучер, Чорноморці, 1956, 288).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вагонетка — вагоне́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вагонетка — [вагонетка] -ткие, д. і м. -ец':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
- вагонетка — -и, ж. Невеликий відкритий вагон для перевезення вантажу вузькоколійними залізницями і підвісними дорогами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вагонетка — Візок Словник чужослів Павло Штепа
- вагонетка — ВАГОНЕ́ТКА, и, ж. Невеликий відкритий вагон чи платформа для перевезення вантажу вузькоколійними залізницями і підвісними дорогами (звичайно на території або в районі якого-небудь промислового підприємства). Він бачив себе коло вагонеток з цукром (М. Словник української мови у 20 томах
- вагонетка — ВАГОНЕ́ТКА (невеликий відкритий вагон), ВАГО́НЧИК розм. Деренчали (у шахті) на нерівних рейках колеса вагонеток (О. Досвітній); І крейду з іншого кар'єру уже вагончики везуть (В. Сосюра). Словник синонімів української мови
- вагонетка — Вагоне́тка, -тки, -тці; -не́тки, -не́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)