важучий
ВАЖУ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже важкий (у 1-9 знач.).
Та вже й мусив [козак] на полицю класти.. Шаблю й спис товстючий, І пістоль, і дробівницю, І мушкет важучий (Щог., Поезії, 1958, 149);
Який же важучий мішок! Як болить спина! Явдоха не пам’ятає, як вона донесла свою здобич (Донч., III, 1956, 10);
Роси мені шепотіли важучі: — Будь, як і ми, ти прозірним і чистим (Мал., Запов. джерело, 1959, 49);
Курить потоптана дорога, і сонця ясного нема — лиш пил важучий підійма сумна юрба тисячонога (Уп., Вірші.., 1957, 157);
Не плакали друзі, Бо сльози, Як кажуть, Солдати в обози Здають ще до першого бою. Хоч груди важучі журбою (Воронько, Тепло.., 1959, 58);
Кругом Якась важуча тиша враз настала (Бичко, Простота, 1963, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- важучий — важу́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- важучий — -а, -е, розм. Дуже важкий (у 1-9 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- важучий — ВАЖУ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже важкий (у 1–9 знач.). Мусив [козак] на полицю класти .. Шаблю, й спис товстючий, І пістоль, і дробівницю, І мушкет важучий (Я. Щоголів); Який же важучий мішок! Як болить спина! Явдоха не пам'ятає, як вона донесла свою здобич (О. Словник української мови у 20 томах
- важучий — див. важкий Словник синонімів Вусика
- важучий — ВАЖЕ́ЗНИЙ розм. (дуже важкий), ВАЖЕЛЕ́ЗНИЙ розм., ВАЖЕ́ННИЙ розм., ВАЖКЕ́ННИЙ розм., ВАЖУ́ЧИЙ розм., ТЯЖЕ́ЗНИЙ розм., ТЯЖЕ́ННИЙ розм., ПУДО́ВИЙ розм., СТОПУДО́ВИЙ підсил. розм. Хома.. пиряв.. важезні ящики до розпечених мінометів (О. Словник синонімів української мови
- важучий — Важу́чий, -ча, -че; -жу́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- важучий — Важучий, -а, -е Очень тяжелый, тяжеловѣсный. Та хай їм лиха година, оцим грошім! які ж бо вони важучі. Лебед. у. Мушкет важучий. Щог. В. 98. Словник української мови Грінченка