1. Словник української мови в 11 томах

вальцювальний

ВАЛЬЦЮВА́ЛЬНИЙ, а, е, техн. Стос. до вальцювання.

Адже цех — приміром, той же вальцювальний — це щось неосяжне, сповнене невгамовного металевого гуркоту (Шовк., Інженери, 1956, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вальцювальний — вальцюва́льний прикметник техн. Орфографічний словник української мови
  2. вальцювальний — -а, -е, тех. Стос. до вальцювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вальцювальний — ВАЛЬЦЮВА́ЛЬНИЙ, а, е, техн. Стос. до вальцювання. Він їздив із краном над вальцювальним станом і далі, де з землі вибивалося полум'я (Ю. Яновський); Адже цех – приміром той же вальцювальний – це щось неосяжне, сповнене невгамовного металевого гуркоту (Ю. Шовкопляс). Словник української мови у 20 томах