1. Словник української мови в 11 томах

варениця

ВАРЕНИ́ЦЯ, ВАРЯНИ́ЦЯ, і, ж. Виготовлений для вареників, розкачаний як коржик шматочок тіста, який іноді варять і без начинки.

Нема жита ні снопа, Вари варениці (Шевч., І, 1951, 106);

Раз подали на обід вареники. Варяниці були трохи товсті й цупкі (Н.-Лев., III, 1956, 209);

Найбільш поширеними виробами з бездріжджового тіста є вареники, варениці, галушки (Укр. страви, 1957, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варениця — варени́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. варениця — варяниця, -і, ж. Виготовлений для вареників, розкачаний як коржик шматочок тіста, що його іноді варять і без начинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. варениця — ВАРЕНИ́ЦЯ, ВАРЯНИ́ЦЯ, і, ж. Розкачаний плоский шматочок тіста, вигот. для вареників, який іноді варять і без начинки. Нема жита ні снопа, Вари варениці (Т. Шевченко); Раз подали на обід вареники. Варяниці були трохи товсті й цупкі (І. Словник української мови у 20 томах
  4. варениця — див. хліб Словник синонімів Вусика
  5. варениця — Варени́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. варениця — Варениця, -ці ж. 1) Круглые или четырехугольные раскатанные кусочки тѣста, сваренные въ водѣ; это часто тѣ кусочки, которые были приготовлены для вареників, но остались за неимѣніемъ начинки; варятся тогда вмѣстѣ съ варениками. Чуб. VII. 442. Словник української мови Грінченка