1. Словник української мови в 11 томах

вбувати

ВБУВА́ТИ (УБУВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБУ́ТИ (УБУ́ТИ), вбу́ю, вбу́єш, док., перех., розм. Те саме, що взува́ти.

Як Насточка вбувала, вбувала [чоботи], Вся діброва палала, палала (Укр.. лір. пісні, 1958, 78);

Вбув [Панько] великі чоботи, надяг кожух (Март., Тв., 1954, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вбувати — вбува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вбувати — (убувати), -аю, -аєш, недок., вбути (убути), вбую, вбуєш, док., перех., розм. Те саме, що взувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вбувати — ВБУВА́ТИ (УБУВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБУ́ТИ (УБУ́ТИ), вбу́ю, вбу́єш, док., що, розм., рідко. Те саме, що взува́ти. Як Насточка вбувала, вбувала [чоботи], Вся діброва палала, палала (з народної пісні); Вбув [Панько] великі чоботи, надяг кожух (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах