1. Словник української мови в 11 томах

вдвійці

ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ), ВДВІ́ЙЗІ (УДВІ́ЙЗІ), присл., діал. Вдвох.

Була собі стара баба; жила вона удвійці з онукою (Україна.., І, 1960, 233);

На моє жадання оповідає він мені про море і його красу, а за те я мушу йому оповідати, коли ми йдемо вдвійці, про своє минуле життя (Коб., І, 1956, 263);

Прокіп мене дожидає. Перейме та постоїмо удвійзі, погорюємо обойко (Вовчок, І, 1955, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдвійці — вдві́йці прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. вдвійці — (удвійці), вдвійзі (удвійзі), присл., діал. Вдвох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдвійці — ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ), ВДВІ́ЙЗІ (УДВІ́ЙЗІ), присл., діал. Удвох. Була собі стара баба; жила вона удвійці з онукою (з переказу); Вже й того сумно було в хаті, що зостались без Масі тільки вдвійзі – мати з дочкою (А. Свидницький); Прокіп мене дожидає. Словник української мови у 20 томах
  4. вдвійці — ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г. Словник синонімів української мови