1. Словник української мови в 11 томах

вдовицький

ВДОВИ́ЦЬКИЙ (УДОВИ́ЦЬКИЙ), а, е. Прикм. до вдови́ця;

// Належний вдовиці.

А за ним, за вожаком своїм, уже підходили до столу інші сільські комсомольці, удовицькі діти, батрачуки (Гончар, II, 1959, 229);

Мадонна Берітола зосталася в Куррадової дружини за двірську даму і, завжди вбрана в удовицьку одежу, служила їй вірно, щиро і приязно (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдовицький — вдови́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вдовицький — (удовицький), -а, -е, діал. Належний або властивий вдовиці (удовиці). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдовицький — ВДОВИ́ЦЬКИЙ (УДОВИ́ЦЬКИЙ), а, е, розм. Прикм. до вдови́ця. Вдовицька доля; // Який належить удовиці. Мадонна Берітола зосталася в Куррадової дружини за двірську даму і, завжди вбрана в удовицьку одежу, служила їй вірно, щиро і приязно (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо). Словник української мови у 20 томах
  4. вдовицький — Вдовицький, -а, -е = удовицький. Словник української мови Грінченка