велично
ВЕЛИ́ЧНО. Присл. до вели́чний 1, 2.
Велично синіють за містом Карпати (Кучер, Дорога.., 1958, 170);
Дівчиною як була, бігає, сміється, щебече; а тепер якось ніби розумніша стала: двір перейде тихо, велично, у вічі гляне з повагою (Вовчок, І, 1955, 79);
Велично дивиться за обрій на греблі бронзовий Ілліч (Нагн., Вибр., 1950, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- велично — вели́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- велично — Присл. до величний 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- велично — ВЕЛИ́ЧНО. Присл. до вели́чний. Велично синіють за містом Карпати (В. Кучер); Олександр Олесь велично співає поетичний гімн революції 1905 року у віршах “Ми не кинемо зброї своєї”, “З військом за волю боролися ми”, “Жалібна пісня” (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- велично — Вели́чно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)