1. Словник української мови в 11 томах

верейка

ВЕРЕ́ЙКА, и, ж. Кошик (перев. круглої форми) з ручками, виплетений з лози, рогози, який використовують для зберігання або перенесення чого-небудь.

Пересміюючись, жартуючи з рибалками, жінки залізли в баркас та почали нагрібати у верейки рибу (Збан., Мор. чайка, 1959, 51);

— Було так, Никаноре? — Було. Бачив в’юни і в печі, і під припічком у верейці, — з жалем промовив лакуза (Стельмах, І, 1962, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верейка — вере́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. верейка — -и, ж. Кошик (перев. круглої форми) з ручками, виплетений з лози, рогозу, що його використовують для зберігання або перенесення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верейка — ВЕРЕ́ЙКА, и, ж. Кошик перев. круглої форми з ручками, виплетений із лози чи рогози. – Було так, Никаноре? – Було. Бачив в'юни і в печі, і під припічком у верейці, – з жалем промовив лакуза (М. Словник української мови у 20 томах
  4. верейка — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови