верхогір’я
ВЕРХОГІ́Р’Я, я, с., збірн., поет. Верхні частини гір.
Коли на крилах хмари злотні На землю вечір принесуть, Вони летять на верхогір’я І там солодкий спокій п’ють (Олесь, Вибр., 1958, 101);
Йде гроза з-за верхогір’я… Справді, тільки примічай: Чорних птиць імлисте пір’я Затемнило небокрай (Рильський, Троянди.., 1957, 9).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верхогір’я — Верхогі́р’я, -ря, -р’ю, -р’ям, на -р’ї; -гі́р’я, -гі́р’їв, -гі́р’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)