1. Словник української мови в 11 томах

вершень

ВЕ́РШЕНЬ, шня, ч., рідко. Те саме, що ве́ршник.

— Здоров був, Барило, — озвався передовий вершень, — протягуючи до його руку (Стор., І, 1957, 394).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершень — ве́ршень іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. вершень — -шня, ч., ч., діал. Вершник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вершень — ВЕ́РШЕНЬ, шня, ч., рідко. Те саме, що ве́ршник 1. – Здоров був, Барило, – озвався передовий вершень, протягуючи до його [нього] руку (О. Стороженко). Словник української мови у 20 томах
  4. вершень — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
  5. вершень — Вершень, -шня м. = верхівень. Стор. МПр. 120. Словник української мови Грінченка