1. Словник української мови в 11 томах

вибачливий

ВИБА́ЧЛИВИЙ, а, е.

1. Який виявляє поблажливість; несуворий.

З таким посміхом, вибачливим, стриманим, старші дивляться на пустощі улюбленої дитини (Донч., І, 1956, 475).

2. Який виражає прохання вибачити.

Щоб загладити свою провину, вибачливим тоном промовив [Клименко]: — Справді, друже, сьогодні не можу (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибачливий — виба́чливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вибачливий — Поблажливий, милостивий, р. вибачний, обр. з Богом у серці; (- ставлення) несуворий. Словник синонімів Караванського
  3. вибачливий — -а, -е. 1》 Який виявляє поблажливість; несуворий. 2》 Який виражає прохання вибачити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вибачливий — ВИБА́ЧЛИВИЙ, а, е. 1. Який виявляє поблажливість; несуворий. Ти, Господи, добрий, і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. вибачливий — ВИБА́ЧЛИВИЙ (про голос, інтонацію тощо — який виражає вибачення провини, перепрошення), ПРОБА́ЧЛИВИЙ, ПРОБА́ЧНИЙ, ПЕРЕПРО́ШУВАЛЬНИЙ, ПОБЛА́ЖЛИВИЙ. Службовець прочитав папірець,.. і з вибачливою посмішкою сказав: — Нафти немає (О. Словник синонімів української мови