1. Словник української мови в 11 томах

вивар

ВИ́ВАР, у, ч. Рідина, в якій що-небудь виварилось, наситивши її певними речовинами.

Лила [Горпина] густий, нудотний вивар з цибулячого лушпиння (Тулуб, Людолови, І, 1957, 332);

І що вже він не робив, щоб позбутися цієї муки [кашлю]! Пив і вивар соснової кори, і барсуче та собаче сало, і всякі краплі з аптеки — нічого не помогло (Козл., Сонце.., 1957, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивар — ви́вар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вивар — -у, ч. Рідина, в якій що-небудь виварилось, наситивши її певними речовинами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивар — ВИ́ВАР, у, ч. Рідина, у якій що-небудь виварилось, наситивши її певними речовинами; відвар. Пила [Горпина] густий нудотний вивар з цибулячого лушпиння (З. Тулуб); І що вже він не робив, щоб позбутися цієї муки [кашлю]!... Словник української мови у 20 томах
  4. вивар — ВІДВА́Р (рідина, у якій що-небудь варилось), НАВА́Р, ТРУ́НОК, ВИ́ВАР, ЩЕ́РБА заст. Дівчина випила приписану порцію відвару (І. Франко); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М. Стельмах); (Маруся:) Бабусю, дайте мені привороту!.. (Баба:) . Словник синонімів української мови
  5. вивар — Ви́вар, -вару; ви́вари, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)