1. Словник української мови в 11 томах

вивівати

ВИВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ВІЯТИ, ію, ієш, док., перех.

1. Віючи, видаляти що-небудь з чогось, звідкись або кидати кудись, на щось.

Сухі вітри вивівають з грунту вологу, і випиває її гаряче сонце (Чорн., Визвол. земля, 1950, 34);

В бережках нежданно прокинувся вітрець, зашарудів у торішній осоці, вивіяв на лід кілька округлих вільхових листків (Стельмах, Хліб.., 1959, 133);

За кілька днів вітри вивіяли вологу, якої із зими було малувато, бо сніги перепадали невеликі, а морози давили, як на пропасть (Тют., Вир, 1960, 74).

2. Віючи, очищати вимолочене зерно від полови, пилу і т. ін.; провіювати.

[Пшеницю] помолотити, вивіяти (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивівати — вивіва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вивівати — -аю, -аєш і вивіювати, -юю, -юєш, недок., вивіяти, -ію, -ієш, док., перех. 1》 Віючи, видаляти що-небудь із чогось, звідкись або кидати кудись, на щось. 2》 Віючи, очищати вимолочене зерно від полови, пилу і т. ін.; провіювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивівати — ВИВІВА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ВІЯТИ, ію, ієш, док., що. 1. Віючи, видаляти що-небудь із чогось, звідкись або кидати кудись, на щось. Сухі вітри вивівають з ґрунту вологу, і випиває її гаряче сонце (С. Словник української мови у 20 томах
  4. вивівати — Вивіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вивіяти, -вію, -єш, гл. 1) Вывѣвать, вывѣять. Аф. 324. 2) Провѣвать, провѣять. Желех. (Пшеницю) помолотити, вивіяти. Гн. II. 165. Словник української мови Грінченка