1. Словник української мови в 11 томах

вигасаючий

ВИГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вигаса́ти.

Хвилинку дивився [Іван] на них, як би пізнавав, і у вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Ірчан, II, 1958, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигасаючий — ВИГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Який вигасає. Хвилинку дивився [Іван] на них, як би пізнавав, і у вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Мирослав Ірчан). Словник української мови у 20 томах