1. Словник української мови в 11 томах

вигортати

ВИГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГОРНУТИ, ну, неш, док., перех. Гребучи, видаляти, вибирати що-небудь звідкись.

Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (Стельмах, Хліб.., 1959, 602);

Стара мати вигорнула з печі жарину, притулила до жарини скалку.. й засвітила каганець (Н.-Лев., II, 1956, 242).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигортати — вигорта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигортати — -аю, -аєш, недок., вигорнути, -ну, -неш, док., перех. Гребучи, видаляти, вибирати що-небудь звідкись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигортати — ВИГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГОРНУТИ, ну, неш, док., що. Гребучи, видаляти, вибирати що-небудь звідкись. Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вигортати — чужи́ми рука́ми жар загріба́ти (вигорта́ти). Використовувати працю, зусилля інших у своїх інтересах, часто там, де небезпечно. — А ти (Василю) розумний? — уїдливо, гірко спитала Галя. Фразеологічний словник української мови
  5. вигортати — ВИГРІБА́ТИ (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), ВИГОРТА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ рідше. — Док.: ви́гребти, ви́горнути, відгребти́. Підчепив (Левко) мішок до підкоша і почав вигрібати муку (М. Стельмах); З печі вигребли жар (І. Словник синонімів української мови
  6. вигортати — Вигортати, -таю, -єш сов. в. вигорнути, -ну, -неш, гл. 1) Выгребать, выгресть. Ми його кочергою вигорнули. Рудч. Ск. II. 144. З мишиних нір достає було їх (горіхи).... З иншої нори.... иноді було з доброї півкоробки вигорне. Сим. 200. Словник української мови Грінченка