вигризати

ВИГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГРИЗТИ, зу, зеш, док., перех.

1. Гризучи, робити отвір або порожнину в чому-небудь.

*Образно. Високі скелі, гордо навислі над морем, піддались нарешті: море вигризло в них високі й глибокі гроти (Коцюб., II, 1955, 300);

// Гризучи, виїдати.

Жуки жужелиці живляться зерном. Під час його достигання вони виповзають на колос і вигризають вміст зерна (Колг. Укр., 8, 1961, 23).

2. Гризучи, поїдати що-небудь цілком.

Білі плескаті зуби [овець] вигризають у корінь солодку бриндушу, храбуст або рожевий горішок (Коцюб., II, 1955, 321);

// перен. Знищувати повністю.

Вогонь вигризав рік у рік чималі кутки столиці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 524);

Курява дороги насіла на них [жінок] густою верствою, вгризлася в їх шкіру і вигризла з неї всякий колір, усякий полиск свіжості (Фр., II, 1950, 331).

3. перен. Здобувати що-небудь з великим завзяттям, запеклістю.

— Зубами, можна сказать, революцію вигризали! Он як! — констатував Іван, не приховуючи гордощів (Смолич, Мир.., 1958, 41);

Я б, здається, на видиму смерть пішов, я б, здається, видер, вигриз би ту землю, бо без землі лихо людям (Коцюб., І, 1955, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

вигризати

Значення в інших словниках