1. Словник української мови в 11 томах

вигримляти

ВИГРИМЛЯ́ТИ, я́є і ВИГРИ́МУВАТИ, ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти.

Здалека грім вигримляв (Вовчок, І, 1955, 158);

Вдалині вигримляв грім, докотився глухий, гуркітливий (Горд., І, 1959, 485);

Десь у гірських глибинах глухо вигримував бій (Гончар, III, 1959, 316).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигримляти — вигримля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вигримляти — -яє і вигримувати, -ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигримляти — ВИГРИМЛЯ́ТИ, я́є, ВИГРИ́МУВАТИ, ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти. Здалека грім вигримляв (Марко Вовчок); Вдалині вигримляв грім, докотився глухий, гуркітливий (К. Гордієнко); Десь у гірських глибинах глухо вигримував бій (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. вигримляти — див. гриміти Словник синонімів Вусика
  5. вигримляти — ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови