1. Словник української мови в 11 томах

видлубати

ВИ́ДЛУБАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Длубаючи, колупаючи, витягти що-небудь.

Нервово видлубав [Василь] з пачки цигарку, шваркнув сірником (Мушк., Серце.., 1962, 302);

*Образно. І видлубав же чорт назвисько, аж мороз поза шкурою пішов! (Збан., Єдина, 1959, 347).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видлубати — ви́длубати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. видлубати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Длубаючи, колупаючи, витягти що-небудь (насінину, скалку і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видлубати — ВИ́ДЛУБАТИ див. видлу́бувати. Словник української мови у 20 томах
  4. видлубати — ВИКОЛУ́ПУВАТИ (колупаючи, витягати, виймати що-небудь), ВИДЛУ́БУВАТИ, ВИКОПИ́РСУВАТИ розм. — Док.: ви́колупати, ви́длубати, ви́копирсати, ви́скіпати розм. Марина сиділа на ослінчику й виколупувала носком черевика з землі камінець (Ю. Смолич); Нервово видлубав (Василь) з пачки цигарку (Ю. Мушкетик). Словник синонімів української мови
  5. видлубати — Ви́длубати, -баю, -єш гл. Выковырять. Словник української мови Грінченка