1. Словник української мови в 11 томах

визувати

ВИЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗУТИ, ую, уєш, док., перех., діал. Роззувати.

Сень роздяг його [Василя], визув і поклав спати (Фр., І, 1955, 172);

Присів [Кирило] за хатою, визув черевик, підкотив штанку і заліплював м’якушкою хліба рану (Ірчан, II, 1958, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визувати — Визува́ти: — роззувати, знімати взуття [51] Словник з творів Івана Франка
  2. визувати — визува́ти дієслово недоконаного виду роззувати діал. Орфографічний словник української мови
  3. визувати — -аю, -аєш, недок., визути, -ую, -уєш, док., перех., діал. Роззувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. визувати — ВИЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗУТИ, ую, уєш, док.; наказ. сп. ви́зуй; що і без прям. дод., діал. Роззувати. Сень роздяг його, визув і поклав спати (І. Франко); Присів [Кирило] за хатою, визув черевик, підкотив штанку і заліплював м'якушкою хліба рану (Мирослав Ірчан). Словник української мови у 20 томах