1. Словник української мови в 11 томах

вилинути

ВИ́ЛИНУТИ, ну, неш, док., поет. Вилетіти.

Вилинула галка з зеленої балки, Сіла пала галка на зеленій сосні (Метл. і Кост., Тв., 1906, 131);

// Легко і швидко вибігти.

— Коли я твій голос коло двора почую, я зараз вилину до тебе, — сказала Мелашка (Н.-Лев., II, 1956, 313);

// Плавно рухаючись, з’явитися, показатися.

Тим часом туман розірвався на сході і відразу з його вилинуло, сяючи пишною красою, золотеє сонце (Гр., II, 1963, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилинути — ви́линути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вилинути — див. вилинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилинути — ВИ́ЛИНУТИ, ну, неш, док., поет. Те саме, що ви́летіти. Вилинули сизі орли В Корсунь на Вкраїну (П. Куліш); // Легко і швидко вибігти. – Коли я твій голос коло двора почую, я зараз вилину до тебе, – сказала Мелашка (І. Словник української мови у 20 томах
  4. вилинути — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. вилинути — Ви́линути, -ну, -неш гл. Вылетѣть. Де ти, пташко? Вилинь, серце. Шевч. 276. Словник української мови Грінченка