1. Словник української мови в 11 томах

вилляти

ВИ́ЛЛЯТИ див. вилива́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилляти — ви́лляти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вилляти — [вил':атие] -л':у, -л':еиш; нак. -лией, -лиейтеи Орфоепічний словник української мови
  3. вилляти — див. виливати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вилляти — ВИ́ЛЛЯТИ див. вилива́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. вилляти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. вилляти — Ви́лляти, ви́лляю, ви́лляєш; ви́лляй, ви́лляйте; ви́лляв, ви́лляла і звичайно ви́ллю, ви́ллєш; ви́лий; ви́лив (від ви́лити) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вилляти — Ви́лляти, -ляю, -єш гл. — вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка? Грин. ІІІ. 661. Словник української мови Грінченка