1. Словник української мови в 11 томах

вилущений

ВИ́ЛУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лущити 1.

Йому [коневі] давали вилущені горіхові зерна, персики, виноград, і він усе охоче поїдав (Гончар, І, 1954, 83);

Воляча сила вкладена в його руки: застукає когось на шкоді, свисне кулаком поміж щелепи, і вилущені зуби вилітають на землю (Стельмах, Хліб.., 1959, 298).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилущений — ви́лущений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вилущений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вилущити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилущений — ВИ́ЛУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́лущити 1. Йому [коневі] давали вилущені горіхові зерна, персики, виноград, і він усе охоче поїдав (О. Гончар); Зерна, вилущені з кукурудзи, були вже майже стиглі (із журн. Словник української мови у 20 томах