виліплювати
ВИЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛІПИТИ, плю, пиш; мн. ви́ліплять; док., перех.
1. Ліпити з глини, гіпсу і т. ін. скульптурні зображення живих істот, предметів.
Не спиняючи розповіді, бере [Річард] глину і править далі, виліплюючи щось (Л. Укр., III, 1952, 20);
Він прикрашав стіни і ззовні і всередині, виліплював прикраси дивні (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 525);
Хомі хочеться негайно ж виліпити портрет оцієї стрункої, чарівної, запаморочливої особи [дівчини] (Ю. Янов., II, 1954, 205);
// Ліпити що-небудь.
— Он у тебе під стелею ластівки гніздо виліпили (Гончар, Тронка, 1963, 110).
2. перен. Впливаючи на кого-небудь, формувати його погляди, вдачу і т. ін.
— Ти виліплював їхній характер, ти — скульптор дитячої душі (Донч., V, 1957, 295);
[Федора:] З молодого, кажуть, як із воску, що схочеш, те й виліпиш (Вас., III, 1960, 143);
Наш батечко ладнався виліпити з нього [Івана] зятя на свій смак (Кол., Терен.., 1959, 313).
Значення в інших словниках
- виліплювати — вилі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виліплювати — -юю, -юєш, недок., виліпити, -плю, -пиш; мн. виліплять; док., перех. 1》 Ліпити з глини, гіпсу і т. ін. скульптурні зображення живих істот, предметів. 2》 перен. Впливаючи на кого-небудь, формувати його погляди, вдачу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виліплювати — ВИЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛІПИТИ, плю, пиш; мн. ви́ліплять; док. 1. що. Ліпити з глини, гіпсу і т. ін. скульптурні зображення. Словник української мови у 20 томах
- виліплювати — ВИРОБЛЯ́ТИ (удосконалювати певні якості, особливості тощо в якомусь напрямку працею, вправами, силою волі тощо), РОЗВИВА́ТИ, ВИХО́ВУВАТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ПЛЮВАТИ, КРИСТАЛІЗУВА́ТИ. — Док. Словник синонімів української мови
- виліплювати — Виліплювати, -люю, -єш сов. в. виліпити, -плю, -пиш, гл. Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. З молодого, як з воску: що хоч, те й виліпиш. Ном. № 8725. Словник української мови Грінченка