1. Словник української мови в 11 томах

виманений

ВИ́МАНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́манити.

Виманений окрайцем, з печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько (Гончар, Таврія.., 1957, 430).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виманений — ви́манений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виманений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виманити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виманений — ВИ́МАНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́манити. За виманені шахрайством гроші зловмисникові доведеться дорого розплачуватися, скоріше за все – власною свободою (з газ.); Виманений окрайцем, з печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах