1. Словник української мови в 11 томах

вимова

ВИМО́ВА, и, ж. Спосіб вимовляння слів, окремих звуків.

Слухають діти, як Галя співає, а далі знов тихі слова з казки немов ллються одно за одним у чудовій дитячій вимові (Гр., І, 1963, 282);

Чіткість вимови — важлива річ, коли актор чітко вимовляє на сцені, то ні одне слово не пропадає для публіки (Думки про театр, 1955, 129);

Виділялися [жителі Троянівки] своїм високим ростом і дещо уповільненою вимовою (Тют., Вир, 1964, 170);

// Особливості звукової системи якої-небудь мови, діалекту.

Юзя вже досить вміє по-німецьки, а французьку вимову німка їй навіть попсувала (Л. Укр., III, 1952, 645);

Глянувши на привітного хазяїна, почувши його полтавську м’яку вимову, Тарас мало не розплакався (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 104).

2. діал. Домовленість, умова.

П’є пляшку пива без склянки, а як одним душком не вип’є, то поставить літру горілки. Хто має поставити, якби Кранцьовський випив, на це не було вимови (Март., Тв., 1954, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимова — Вимо́ва: Ви́мова: — ораторський хист [46-1;46-2] — умова [V] Словник з творів Івана Франка
  2. вимова — (манера вимовляти слова) дикція, говірка, книжн. прононс. Словник синонімів Полюги
  3. вимова — вимо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. вимова — ВИМОВА – АКЦЕНТ Вимова. Спосіб вимовляння слів, звуків; особливості звукової системи якоїсь мови, діалекту: дитяча вимова, полтавська м’яка вимова, французька вимова, уповільнена вимова, чіткість вимови. Акцент, -у. Літературне слововживання
  5. вимова — Дикція, (чужа) акцент; Словник синонімів Караванського
  6. вимова — [виемова] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  7. вимова — -и, ж. 1》 Спосіб вимовляння слів, окремих звуків. || Особливості звукової системи якої-небудь мови, діалекту. 2》 діал. Домовленість, умова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. вимова — ВИМО́ВА, и, ж. 1. Спосіб вимовляння слів, окремих звуків. Слухають діти, як Галя співає, а далі знов тихі слова з казки немов ллються одно за одним у чудовій дитячій вимові (Б. Словник української мови у 20 томах
  9. вимова — див. акцент Словник синонімів Вусика
  10. вимова — ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова), ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКА розм., ГО́ВІР розм., ПРОНО́НС книжн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І. Словник синонімів української мови
  11. вимова — Вимо́ва, -ви; вимо́ви, вимо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. вимова — Вимова, -ви ж. 1) Выговоръ, произношеніе. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. ум. вимовка. Ти береш тридцять рублів, а вимовна яка есть у тебе? Хоч свита або що? Зміев. у. Словник української мови Грінченка