вимощувати
ВИМОЩУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИМОЩАТИ, аю, аєш, недок., ВИМОСТИТИ, ощу, остиш, док., перех. і без додатка. Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось.
— Царівні не встид тут сидіти! — хвалився він, вибиваючи та вимощуючи [сіно на возі], щоб не було ні згористо, ні з ямами (Панас Мирний, III, 1954, 316);
Артилеристи пройшли через невідомі гори, вимощуючи камінням і колодами вузьку дорогу (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 260);
— Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала [відьма], Щоб не знать було, що стрига (Тарас Шевченко, I, 1951, 368);
Батько вимостив сіном Максимового воза, заслав картатою рядниною (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 11);
// Викладаючи, вистилаючи чим-небудь, робити щось.
Він [ворог] хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 152).
Значення в інших словниках
- вимощувати — вимо́щувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вимощувати — -ую, -уєш і рідко вимощати, -аю, -аєш, недок., вимостити, -ощу, -остиш, док., перех. і без додатка. Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось. || Викладаючи, вистилаючи чим-небудь, робити щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимощувати — ВИМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИМОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МОСТИТИ, ощу, остиш, док., що і без прям. дод. Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось. – Царівні не встид тут сидіти!... Словник української мови у 20 томах
- вимощувати — див. мостити Словник синонімів Вусика
- вимощувати — БРУКУВА́ТИ (суцільно покривати каменем — дорогу, майдан і т. ін.), ВИБРУКО́ВУВАТИ, МОСТИ́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ. — Док.: забрукува́ти, ви́брукувати, ви́мостити. Вчора Петро проходив колгоспним двором і бачив, що брукували шлях (І. Чендей). Словник синонімів української мови
- вимощувати — Вимо́щувати, -мо́щую, -мо́щуєш; ви́мостити, ви́мощу, ви́мостиш; ви́мости, -стіть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)