1. Словник української мови в 11 томах

вимуштрувати

ВИ́МУШТРУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Піддаючи муштрі, навчити військової справи, привчити до дисципліни;

// Навчити чого-небудь, привчити до чогось суворими методами.

Доставалось і мені грішному, і мене доволі дратували, поки не вимуштрували, був на послушанії і в коші і при курені (Стор., І, 1957, 236).

2. розм. Те саме, що ви́дресирувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимуштрувати — ви́муштрувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимуштрувати — див. вимуштровувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимуштрувати — ВИ́МУШТРУВАТИ див. вимуштро́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. вимуштрувати — I. ВИХО́ВУВАТИ кого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИ розм., ВИЛІ́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. вимуштрувати — Ви́муштрувати, -рую, -руєш, -рує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вимуштрувати — Ви́муштрувати, -рую, -єш гл. 1) Обучить военнымъ пріемамъ. 2) Дисциплинировать. Словник української мови Грінченка