вимічати
ВИМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех., розм. Робити мітки на чому-небудь; виділяти, позначати когось, щось.
*Образно. — Мабуть, мені помирати? — спитала Галя. — Смерть не виміча нікого, моя дитино! — одказала їй стара бабуся, зовсім вже біла сама (Вовчок, І, 1955, 154).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимічати — виміча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вимічати — ВИМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МІТИТИ, ічу, ітиш; док., кого, що, розм. Робити мітки на чому-небудь; виділяти, позначати когось, щось. Словник української мови у 20 томах
- вимічати — ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм. Словник синонімів української мови