1. Словник української мови в 11 томах

виняньчити

ВИ́НЯНЬЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Доглядаючи дитину, виростити її.

Хіба моя Марина мала? Хіба в неї руки чужі, щоб вона сина не виняньчила? (Мирний, IV, 1955, 227);

Ярину вона виняньчила з малих років і полюбила як рідну дитину (Панч, Гомон. Україна, 1954, 121).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виняньчити — ви́няньчити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виняньчити — -чу, -чиш, док., виняньчувати, -ую, -уєш, недок., перех. Доглядаючи дитину, виростити її. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виняньчити — ВИ́НЯНЬЧИТИ див. виня́ньчувати. Словник української мови у 20 томах
  4. виняньчити — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови