1. Словник української мови в 11 томах

вирізування

ВИРІ́ЗУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. вирі́зувати.

Частини матеріалу клином зсуваються відносно інших: при обтісуванні колод сокирою, при вирізуванні пазів у дереві стамескою (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 17).

2. Спосіб вишивання.

Вирізування звичайно комбінують з гладдю (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 55);

// Прикрашання різьбленим орнаментом речей з дерева.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирізування — вирі́зування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вирізування — -я, с. 1》 Дія за знач. вирізувати. 2》 Спосіб вишивання. || Прикрашання різьбленим орнаментом речей з дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирізування — ВИРІ́ЗУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. вирі́зувати. Частини матеріалу клином зсуваються відносно інших: при обтісуванні колод сокирою, при вирізуванні пазів у дереві стамескою (з наук. літ.). 2. Спосіб вишивання. Словник української мови у 20 томах
  4. вирізування — Вирі́зування, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вирізування — Вирізування, -ня с. 1) Вырѣзываніе. 2) Особый способъ ажурнаго вышиванія. Шити вирізування. Вас. 193. 3) Украшеніе деревянныхъ предметовъ вырѣзываніемъ орнаментовъ. Шух. І. 306. Словник української мови Грінченка