1. Словник української мови в 11 томах

височенько

ВИСОЧЕ́НЬКО. Присл. до височе́нький.

Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному, І вже височенько Ясний місяченько (Л. Укр., І, 1951, 20);

Тільки що піднялася височенько [на гору], бачить — між деревом щось за звір лежить (Мирний, III, 1954, 60);

Сонце вже підбилося височенько (Багмут, Опов., 1959, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. височенько — височе́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. височенько — Присл. до височенький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. височенько — ВИСОЧЕ́НЬКО. Присл. до височе́нький. Тільки що піднялася [Пріська] височенько, бачить – між деревом щось за звір лежить (Панас Мирний); Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному, І вже височенько Ясний місяченько (Леся Українка); Сонце вже підбилося височенько (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах
  4. височенько — Височенько нар. ум. отъ високо. Словник української мови Грінченка