1. Словник української мови в 11 томах

височитися

ВИ́СОЧИТИСЯ див. висо́чуватися.

ВИСОЧИ́ТИСЯ, и́ться, недок. Виділятися висотою, знаходитися вище чого-небудь.

Перед вами розкинувся білий сад, височиться гострогранний величавий пам’ятник Шевченка (Горд., Буян, 1938, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. височитися — ви́сочитися дієслово доконаного виду витекти краплями височи́тися дієслово недоконаного виду височіти Орфографічний словник української мови
  2. височитися — I в`исочитися-иться, недок. Вирізнятися висотою, знаходитися вище чого-небудь. II височ`итися-читься, недок. Те саме, що височіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. височитися — ВИ́СОЧИТИСЯ див. висо́чуватися. ВИСОЧИ́ТИСЯ, и́ться, недок. Вирізнятися висотою, міститися вище від чого-небудь; височіти. Темними велетнями височились купи дерев (В. Підмогильний); Перед вами розкинувся білий сад, височиться гострогранний величавий пам'ятник Шевченку (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах
  4. височитися — Височіти, підноситися Словник синонімів Вусика
  5. височитися — ВИТІКА́ТИ (про рідину — рухатися, виділятися звідки-небудь струменем або краплями), ВИХО́ДИТИ, СОЧИ́ТИСЯ, ТОЧИ́ТИСЯ, ВИТО́ЧУВАТИСЯ, ВИСО́ЧУВАТИСЯ, СЛЬОЗИ́ТИ, СЛЬОЗИ́ТИСЯ, ПРОТІКА́ТИ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови