витісняти
ВИТІСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ТІСНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Створюючи нестерпні умови, утисками і т. ін. примушувати кого-небудь залишити місце проживання.
Російські колонізатори захоплювали в казахів найліпшу землю, витісняючи їх усе далі й далі в гори (Донч., І, 1956, 160);
// Ведучи бій, примушувати ворога відступати.
Червоні частини витіснили ворожі війська з Василькова (Бурл., М. Гонта, 1959, 9);
Штурмові групи витіснили їх з скверу і німці тепер вели вогонь з-за колон парламенту (Гончар, III, 1959, 285).
2. перен. Примушувати зникнути, замінюючи собою.
Там, де березина витісняла сосну та пропускала паруси сонця, все, здавалось, залите було зеленим бенгальським вогнем (Коцюб., І, 1955, 308);
Ніна спочатку думала про Якова Македона.. та згодом сильніші спогади витіснили його образ (Шиян, Гроза.., 1956, 49);
// Заміняти собою, виводячи з ужитку.
Важливе місце займуть пластмаси.. в електропромисловості, витісняючи звідти дорогий каучук (Наука.., 11, 1956, 33).
Значення в інших словниках
- витісняти — витісня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витісняти — -яю, -яєш, недок., витіснити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Створюючи нестерпні умови, утисками і т. ін. примушувати кого-небудь залишити місце проживання. || Ведучи бій, примушувати ворога відступати. 2》 перен. Примушувати зникнути, замінюючи собою. || Заміняти собою, виводячи з ужитку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витісняти — ВИТІСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ТІСНИТИ, ню, ниш, док. 1. кого, що. Створюючи нестерпні умови, утисками, погрозами і т. ін. примушувати кого-небудь залишити місце проживання. Словник української мови у 20 томах
- витісняти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови