1. Словник української мови в 11 томах

вихвалка

ВИ́ХВАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що хва́стощі.

При гульні та вихвалках одного перед другим своєю силою, своєю вдатністю — стирали ту чорну думку (Мирний, II, 1954, 129);

Секретар же сидить серйозний, слухає рясні вихвалки, підтакує (Гончар, І, 1954, 481).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихвалка — ви́хвалка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вихвалка — Хвастощі, хвальба, похвальба, вихваляння, похваляння. Словник синонімів Караванського
  3. вихвалка — -и, ж., розм. Те саме, що хвастощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вихвалка — ВИ́ХВАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що хва́стощі. Такі походи хоча спершу й будили якийсь сум і острах у душі Максимовій неправдою, крадіжкою, .. Словник української мови у 20 томах
  5. вихвалка — ХВА́СТОЩІ (вихваляння себе, своїх вчинків або когось, чогось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм., ХВАСТОВСТВО́ розм., ВИ́ХВАЛКА розм., САМОХВАЛЬБА́ розм., САМОХВА́ЛЬСТВО розм.; ФАНФАРО́НСТВО розм., ФАНФАРОНА́ДА розм. Словник синонімів української мови
  6. вихвалка — Ви́хвалка, -ки ж. Хвастовство, похвальба. Ти все на вихвалку. КС. 1883. XI. 500. При.... вихвалках.... своєю силою. Мир. ХРВ. 156. Словник української мови Грінченка