вичинювати
ВИЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш і ВИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЧИНИТИ, ню, ниш, док., перех. Піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання.
Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур (Іщук, Вербівчани, 1961, 408);
— Прийшлося чинбаря наняти, сяк-так вичинили їх [шкури] уже по-нашому та спродали за якийсь там безцінок (Мирний, І, 1954, 222);
— Вичинимо, буде добра шкура, а гостеві — смачне смажене, — говорив Мар’ян (Чорн., Потік.., 1956, 335).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вичинювати — вичи́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вичинювати — -юю, -юєш і вичиняти, -яю, -яєш, недок., вичинити, -ню, -ниш, док., перех. Піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вичинювати — ВИЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, ВИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЧИНИТИ, ню, ниш, док., що. Піддаючи сиру шкуру спеціальному обробленню, робити її придатною для використання. Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур (А. Словник української мови у 20 томах
- вичинювати — ВИЧИ́НЮВАТИ (піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання), ВИЧИНЯ́ТИ, ЧИНИ́ТИ, ВИПРАВЛЯ́ТИ, ДУБИ́ТИ рідше. — Док.: ви́чинити, ви́правити, ви́дубити. Словник синонімів української мови