1. Словник української мови в 11 томах

вйокання

ВЙО́КАННЯ, я, с. Дія за знач. вйо́кати й звуки, утворювані цією дією.

Незабаром і справді до них долинуло хропіння коней, шерхіт полоззя на снігу, вйокання (Сміл., Крила, 1954, 60);

Коні хропуть та лунко б’ють об дорогу копитами.. Позаду чути ще вйокання (Речм., Весн. грози, 1961, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вйокання — вйо́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вйокання — -я, с. Дія за знач. вйокати й звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вйокання — ВЙО́КАННЯ, я, с. Дія за знач. вйо́кати і звуки, утворювані цією дією. Незабаром і справді до них долинуло хропіння коней, шерхіт полоззя на снігу, вйокання (Л. Смілянський); Коні хропуть та лунко б'ють об дорогу копитами .. Позаду чути ще вйокання (В. Словник української мови у 20 томах