воздух

ВО́ЗДУХ, а, ч. Покривало для церковного посуду з причастям.

Я вже гаптувала і ризи, і воздухи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 330).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воздух — во́здух іменник чоловічого роду покривало для церковного посуду Орфографічний словник української мови
  2. воздух — Во́здух. Повітря. Діти і жінки терплять від тої зміни воздуха і наглої вогкости (Б., 1895, 18, 4); У долині воно трохи інакше. Там воздух, бачиться, повен запаху айстрів, і на всьому лежить легкий сум (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  3. воздух — І воздух великий Велика хустка, якою після проскомидії, а також після великого входу накривають разом потир і дискос; покрив; великий покрівець; заст. аер Словник церковно-обрядової термінології
  4. воздух — Повітря Словник чужослів Павло Штепа
  5. воздух — -а, ч. Покривало для церковного посуду з причастям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. воздух — ВО́ЗДУХ, а, ч., рел.-церк. Найбільше із трьох полотнищ, яким одночасно вкривають потир і дискос; покривало на святі дари; покрив; великий покрівець. Я вже гаптувала і ризи, і воздухи (З. Словник української мови у 20 томах
  7. воздух — во́здух 1. повітря (ст): “Знаєш, кохане, – каже врадуваний чоловік, – вітер змінив свій напрям, уже не північно-західний, а південно-східний, якраз та зміна воздуху, яку приписав тобі лікар. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. воздух — Воздух, -ху м. 1) = повітря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926. 2) Воздухъ (церк. утв.). Ном. № 14182. ум. воздушок. Словник української мови Грінченка